Мета та основні завдання військово-патріотичного виховання
Головна мета військово-патріотичного виховання підростаючого покоління – підготовка та виховання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах вступити на захист територіальної цілосності та незалежності України.
Основними завданнями є:
- виховання в учнів свідомого виконання свого громадянського обов’язку, вірності Військовій присязі, формування внутрішньої необхідності суворого виконання військових атрибутів, наказів командирів і начальників;
- формування духовної і психологічної готовності майбутніх воїнів зі зброєю в руках захищати Українську державу;
- виховання морально-бойових якостей, активної реакції на бойові ситуації, готовності до суворих іспитів та самопожертви в ім’я України та її народу;
- формування в учнів ведучих мотивів до оволодіння військовими знаннями, високого рівня фізичної підготовки та витривалості;
- підвищення престижу військової служби, створення необхідного конкурсу кандидатів на навчання у військово-навчальних закладах;
- розвитку в учнів загальнолюдських цінностей, національної гордості, культури міжнародних відносин, морально-психологічних якостей громадянина-патріота;
- удосконалювати організацію, форми і методи військово-патріотичного виховання допризовників.
Військово-патріотичне виховання організовується та здійснюється за такими основними напрямками:
- вивчення героїчної історії українського народу, його духовної спадщини, культури, національних традицій, символів, звичаїв, вірувань та побуту українців;
- вивчення учнями основ державної незалежності та суверенітету, ролі і місця ЗС, значення військової служби та військового обов’язку;
- вивчення історії формування і будівництва ЗСУ, історичних та духовних джерел національної військової організації;
- пропаганда життя і діяльності видатних державних, військових та громадянських діячів;
- розвиток військово-шефської роботи, співпраця та надання допомоги ветеранам війни.
Кожний юнак і кожна дівчина повинен розуміти, що безпека Батьківщини зумовлюється не тільки зміцненням нашої військової організації, а й їх особистою участю в підготовці до захисту Батьківщини.
Для успішного виконання поставлених завдань важливо дотримуватись таких основних педагогічних вимог:
- здійснювати військово-патріотичне виховання з урахуванням вікових, індивідуальних та національних особливостей учнів;
- розглядати військово-патріотичне виховання як складову частину національного виховання і здійснювати у взаємозв’язку з основними ланками навчально-виховної роботи в школі;
- дотримуватися принципу наступності в навчанні та використанні форм і методів військово-патріотичного виховання;
- вміло поєднувати військово-патріотичне виховання з національним, моральним, трудовим і фізичним вихованням;
- сприяти розвитку військово-патріотичної роботи юнацьких суспільних організацій.
Організовуючи роботу з військово-патріотичного виховання необхідно враховувати, що рівень грамотності, інформованості та різносторонності інтересів сучасної молоді значно вищий, ніж у їхніх попередників.
ІІ. Військово-патріотичне виховання учнів у навчальному процесі
Важливим резервом для здійснення військово-патріотичного виховання є міжпредметні зв’язки в процесі навчання, коли закладається фундамент глибоких знань учнів, формується їх світогляд, національна свідомість.
Вміле використання навчальних предметів із метою військово-патріотичного виховання є одним із основних засобів підготовки молоді до служби в ЗСУ.
Важливо переоцінити значення предметів гуманітарного циклу в морально-політичній та психологічній підготовці майбутніх захисників Батьківщини.
На уроках історії України озброюють учнів знаннями Законів, суспільного розвитку, допомагають засвоїти основні відомості про війну та армію.
На уроках літератури формуються ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів.
На уроках математики, фізики, хімії, біології учні засвоюють основи знань, без яких неможливо оволодіти сучасною технікою і зброєю, засобами захисту від зброї масового ураження.
Велику роль у фізичній підготовці юнаків до військової служби відіграють уроки фізкультури.
Під час занять із ДП учні знайомляться зі специфікою військової праці. На заняттях із вогневої підготовки надається можливість показати переваги нашої стрілецької зброї.
Польові заняття служать перевіркою практичних навичок і дозволяють учням об’єктивно оцінити свою підготовку до захисту Батьківщини.
Проблеми військово-патріотичного виховання в тісному зв’язку з національним, моральним та трудовим вихованням мають вирішуватись у навчальному процесі всіх загальноосвітніх шкіл.
ІІІ. Організація, форми, зміст та методичні поради щодо проведення військово-патріотичної роботи в навчальному закладі
Військово-патріотичне виховання одержало дальший розвиток у різноманітних формах позакласних заходів. Вибір заходів здійснюється з урахуванням інтересів учнів, підготовленістю організаторів, стану матеріальної бази.
Із різноманітних форм позакласної військово-патріотичної роботи найбільш ефективними є: лекції, уроки мужності, тематичні вечори, творчі зустрічі, місячники військово-патріотичного виховання, походи, виставки, музеї, конкурси військово-спортивні ігри, змагання з військово-прикладних видів спорту, козацькі ігри).
Крім цих найбільш уживаних фори роботи з ВПВ учнів набули поширення й інші:
- виступи офіцерів та кращих військовослужбовців строкової служби;
- залучення учнів для участі в проведенні військових ритуалів;
- участь у підготовці та проведенні урочистих заходів;
- зустріч із батьками майбутніх військовослужбовців;
- урочисті проводи призовників до лав ЗСУ.
Місячник оборонно-масової роботи
Місячник оборонно-масової роботи та ВПВ проводиться спільно з місцевими державними та громадськими організаціями.
Основними завданнями місячника є:
- подальше зміцнення зв’язків колективів шкіл із військовими частинами.
Під час місячника учні змагаються із кульової стрільби, у виконанні нормативів по розбиранню та збиранню зброї.
В заключній частині місячника обов’язково проводиться святковий вечір, присвячений роковинам утворення ЗСУ.
IV. Участь педагогічного колективу в ВПВ шкільної молоді
ВПВ учнів мусить здійснювати весь педагогічний колектив. Ефективність та успіх ВПВ значною мірою залежить від рівня керівництва, директора навчального закладу, якій спрямовує діяльність педагогічного колективу і керує всією роботою з ВПВ.
Значну роль у ВПВ відіграють класні керівники.
З метою ВПВ учнів педагогам треба використовувати для міжпредметного зв’язку загальноосвітні предмети.
Військово-патріотичне виховання необхідно здійснювати систематично, цілеспрямовано і наполегливо.
Велику роль в ВПВ грають позашкільні, громадські організації, шефські військові частини, військово-шефська робота.
V. Спільна робота навчального закладу і сім’ї
Навчальний заклад є центром виховної роботи в мікрорайоні, тому обов’язково використовує допомогу батьків у ВПВ.
Роботу з батьками слід проводити за такими напрямками:
- роз’яснення батькам завдань ВПВ;
- ознайомлення батьків із основними методами роботи з дітьми, підлітками;
- залучення батьків до \участі в позакласній та позашкільній роботі. Батькам можна рекомендувати форми та методи ВПВ дітей у сім’ї;
- ознайомлення дітей із сімейними бойовими та трудовими традиціями;
- бесіди про героїчні подвиги українського народу;
- заохочення дітей на догляд могил воїнів та за допомогу інвалідам війни;
- розвиток інтересу до військових професій та служби в ЗСУ;
- фізична підготовка та загартування дітей.
Література
1. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”.
2. Положення про допризовну підготовку юнаків. Постанова КМУ №1770 від 30 листопада 2000 р.
3. Концепція ДП і ВПВ молоді. Указ Президента України № 948/2002 від 25 жовтня 2002 року.
4. Програма допризовної підготовки. – К.: Освіта, 2000.
5. Національна система виховання. – К.: Лебідь, 1991.
6. Третьяков В.В. Воспитание учащихся в процессе обучения. – К.: Радянська школа, 1983.
Джерело:
Комментариев нет:
Отправить комментарий